reader good, 17 грудня 2010, 11:43:58

Вельмишановний Миколо Миколайовичу!

Завжди відносився і відношусь до Вас з великою повагою, бо знаю Вас як принципового вченого та добру людину.

Проте Ваше твердження:
"Наразі для себе обираю стан
"пасивного спротиву": ...." мене розчарувало.
Цеж капітуляція без переговорів!

Вночі я Вам написав великого і спонтанного листа з роздумами та запитаннями. Проте зранку, перечитавши його і
прийшов до висновку, що в такій формі цей лист висилати не можна!

Скажу одне - боротись треба! Боротись за чистоту науки, за наукову етику, проти випадкових людей в науці, за високий рівень наукових результатів та їх публікацію у провідних світових виданнях!

Розумію (і навіть відчуваю), що далеко не всі підтримають Вас у Ваших висловлюваннях та діях. Зрозуміло, що цієї підтримки не буде зі сторони керівництва Інституту (навіщо зайві клопоти, а їх і так вдосталь). Так само зробить більшість керівників відділів (вони або в страху, або давно накриті віком (кришкою) наукового гробу). Не підтримають і ті які з труднощами (і то великими) здобували підтвердження у ВАК за наукові здобутки (які по суті мізерні). Не зроблять цього і деякі колеги по ВАК , бо для одних із них бути експертом ВАК - це велика шана, а для інших - це свого роду БІЗНЕС.

Те, що сталося, - це плата за нашу байдужість. (Плата за байдужість завжди приходить зі запізненням,
на відміну від плати за принциповість, яку, як правило отримуємо, вчасно).
А платять по-різному...

Досить часто при зустрічі з деякими людьми не хочеться їм подавати руку, бо ті руки робили погані справи. Але що поробиш- подаш, а потім підеш і помиєш, але завданих образ такими людьми не відмиєш. Це прощається, але не забувається.

Поділяю Ваші думки ....

З ВЕЛИКОЮ ПОВАГОЮ
Допитлий читач (і слухач теж)

///////////

P.S.

Не знаю, чи вистачить мені терпіння вичитати мій перший лист і надіслати Вам.
Можливо Вам це не цікаво....
Там багато критичного і багато запитань....

ммв, 18.12.1020, 20:56

Вельмишановний колего!

Радий був одержати Вашого листа.
Так, звичайно, моє рішення не оптимальне: я сам бачу кілька, ймовірно, кращих. Але таким способом мені хотілось розбудити хоча б тих, хто розуміє, що треба щось робити, але не наважується на перший крок. Я говорю: не поступайте так, як я, робіть щось краще. А я підтримаю.
Існуючу систему атестації наукових кадрів з ВАКом начолі необхідно змінювати докорінно, мені навіть здається, що я знаю як. Але ж про жодні зміни не можна думати, якщо все це буде в руках табачників.
Мене дивує, що вся вища школа фактично мовчки прийняла табачника як свого міністра. Поки що піднялися лише Київсько-Могилянська академія і Донецький(!!) університет, і то не знати, чи витримають вони тиск. А якби таких з"явилось одночасно хоча б з десяток?

З повагою
ммв

p.s. З дозволу авторів, я хотів би розміщувати відгуки на мою "петицію" та відповіді на них на своєму сайті. Ви згідні?

reader good: 19 грудня 2010, 16:46:15

Вельмишановний Миколо Миколайовичу!

Щиро вдячний за Вашу відповідь!!!!

Так, я згідний щодо розміщення моїх міркувань на Вашій WEB сторінці!

Найближчим часом я викладу ще деякі міркування, але хочу сказати (така існує думка), що надії на Західний регіон в цьому питанні є мізерними.
Мабуть всі ключові рішення та дії будуть за центром та сходом...

З нагоди іменин надсилаю Вам найщиріші вітання!
Здоров"я, вагових творчих здобутків, наснаги і сили у всіх Ваших діях та починаннях!

Ще раз вагомих творчих успіхів, побільше однодумців та ЩИРИХ друзів!

З великою повагою Good Reader

Щиро дякую за Вашого листа і провітання з іменинами.

Повертаючись до кінцівки Вашого першого листа, де говориться про "багато критичного і багато запитань", то саме це мене і цікавить більше всього. Всілякі улесливі слова я пропускаю повз очі, оскільки вони не несуть жодної інформації, а тільки забирають час.

З привітом ммв

reader good: 21 грудня 2010, 14:33:01

розДУМИ

Діду, а онуки?
Їм байдуже. Панам жито сіють...
(Т.Г.Шевченко)

1. Чому так сталося.
Давно йшла мова(як офіційно так і не офіційно), що ВАК як структура себе не оправдовує. Так, для одних ВАК робив багато доброго, бо був органом, який в тій чи в іншій мірі слідкував за дотримання правил наукової етики, наукової культури та правил і законів наукового життя. Так чи інакше не давав засмічувати науку, як область діяльності, не давав проникати тим, які не дотримувались або не виконували принципів та положень науки. Якщо по-народному, то ВАК - це організація, яка слідкувала за дотриманням законності в науці (в певному розумінні: міліція, прокуратура і суд). Для цієї кагорти ВАК є оганом захисту і він потрібен.
Для інших ВАК був "страшилкою". Значна частина наших чиновників від влади правдами і неправдами старалися здобути вчені титули. І здобували. Крім дисертаційних робіт, які виконувались згідно наукового плану в академічних установах та ВУЗах, виникали "замовні дисертації". У фіз.-мат. та технічних науках їх є незначна кількість (одиниці), але у гуманітарному напрямку (економіка, педагогіка, політологія і т.д.) їх було і буде валом. Від останніх мав би бути економічний ефект або якась віддача. Але де це все є? Зрозуміло, що в цьому напрямку ВАК виявився не на висоті. Цій кагорті людей ВАК не потрібен. Їм потрібні титули. Де взяти? Купити!!! Як? Поставити ВАК у ручний режим керування. В результаті всі і все керується малою групою людей.
Але повернемось до того, що нам ближче до серця. Наукова громада України мовчить. Мовчать всі - від президента НАН України, академіків, ректорів ВУЗів та директорів академічних установ до кандидатів наук. Чому? Може вони бояться влади? Адже ж влада (президент, Верховна рада, уряд) дають (виділяють) фінансування.

А може їм ВАК вже не потрібний? Здобули титули та звання і досить...

А тоді як бути з тими, хто прийшов в науку?
Скільки людей в ІППММ підтримують Вашу думку? Думаю, що небагато. Більшість мовчить. Інші у вузьких колах обговорюють і шукають чогось... Зрозуміло, що дехто в певній мірі і кепкує.
Але тих, хто відкрито б сказав свою думку, немає (?).

2. Наукові семінари.

Мабуть мало є таких наукових семінарів, де дотримуються вимоги до них (знання проблеми, яка доповідається, новизна результатів та інше). Проте досить часто трапляється, що семінар - заради семінару. Просто потрібно комусь виступити. Послухали, дехто похвалив та й розійшлися.
Інша справа, коли на семінар винесено результати дисертації. І що ж тоді? Прискіпливих слухачів з їніми питаннями не завжди люблять. Інколи можуть зробити зауваження, що одна особа задає багато питань і про це поговорите потім (це в кращому випадку). Проте трапляється таке, що кажуть - що слухач перетворює семінар на допит. Чи потрібні для науки такі семінари? Семінар є для апробації наукової істини. Решту все формальності. Одних хвалять, а інших - (не знаю як це назвати).
Проте буває і гірше. Особливо тоді, коли деякі слухачі незадоволені чужими успіхами.
От тоді і починається... (Про такі семінари я чув). Хоча частина з таких результатів була опублікована у наукових видання високого рівня (рецензент видання, знаючи задачу, не міг допустити помилки), проте людські емоції взяли верх.
В обговорені один з критиків дійшов до абсурду. Спонтанна ненависть взяла верх.
В деяких випадках сердечій прихильності теж немає меж. А де ж тоді науковий реалізм? Його нема. Це теж одна з причин (можливо мізерних) втрати ВАКу.
Наукову працю колеги треба поважати! І критикувати її (якщо в цьому є потреба) треба ВМІТИ! А в нас критика - це велике "ОДОБРЯЮ" або "ГНІВНО ЗАСУДЖУЮ, не залишивши живого місця".
Думаю, що таким критикам Є над чим подумати. Не виключено, що і сам критик попаде в подібні обійми.

3. Докторська дисертація...

Результати з переднього краю науки! Розвинуто методи, розв"язано проблеми
і задачі, узагальнено і т.д.
Апробовоно...
Опубліковано...
А тут і зупинимо свою увагу. У фахових виданнях... Як правило в околі установи,
де виконано роботу, ще в межах України деякі роботи і навіть щось в СНД.
А де ж статті у провідних світових наукових виданнях (Springer, Elsevier, Word Scientific ....)?
Так це ж результати з переднього краю науки!
Як правило, відповідь на останнє питання є завжди обгрунтованою:
"Труднощі з іноземною мовою. Рецензент не розуміє задач, які ми розв"язуємо. ... "
Якщо так, то ряд наших видань перекладаються. Тому закономірно виникає інше питання:
А хто із закордонних вчених цитує Ваші роботи? Тут невизначеності у відповіді може бути
ще більше, ніж у відподі на передостаннє питання.

Питання до Вас Миколо Миколайовичу.
- Чи рецензували Ви дисертації або читали дисертації (як член Спец.ради), результати яких опубліковані у світових наукових виданнях?

Не можу оминути і процесу захисту дисертації. Але в цьому напрямку скажу лише одне.
Досить часто приходиться чути, що дисертацію не захищають, а просувають або пропихають.
Після успішного просування дисертанта вітають з успішним захистом. Черговий етап (це вже в минулому) - це подібне просування дисертації У ВАК.
Якщо все добре - то здобувач на Олімпі. Перефразовуючи слова І.Франка про таких скажу наступне:
Хоч страху та затрат мають досить,
Але даплом із ВАКу приносять.

Мабуть можна було ще щось додати, але,думаю, що досить.
Але на оригінальність я не претендую!
(Не виключено, що допущено ряд помилок.)

Для байдужих, якщо ти прочитав, то дякую.
Для тих, хто в тій чи іншій мірі якимось чином подяліє мої міркування - прийми участь в обговоренні.
Побори страх і пиши!
Для незадоволених та всіх решту - НЕ ШУКАЙТЕ КАМЕНЯ ЩОБ КИНУТИ. ВСЕ, що порозкидали - хтось (а може і той хто кинув) мусить зібрати.
Отже, попробуйте написати щось краще та зрозуміліше!

ммв, 22 грудня 2010, 12:05:47:

Вельмишановний reader good!

Роздуми, навіяні вашими листами, я помістив ось тут: http://voitovich.iapmm.lviv.ua/ukr/zachyst.htm

Дуже дякую
ммв

P.S. Вибачаюсь, забув відповісти на Ваше питання "- Чи рецензували Ви дисертації або читали дисертації (як член Спец.ради), результати яких опубліковані у світових наукових виданнях?"
- Так, безумовно рецензував, і вони часом були ані трохи не кращі від тих, що опубліковані в українських (і не обов"язково "центральних"). Принаймні, ці два факти не так вже сильно корелюють.

Ваш ммв

Останнє оновлення 22.12.2010 13:53